Скрипка і трошки нервово – Володимир Маяковський


Скрипка засмиканий, прохаючи,
і раптом розревілася
так по-дитячому,
що барабан не витримав:
"Добре, добре, добре!»
А сам втомився,
Не дослухавши Скрипкіної мови,
шмигнув на палаючий Кузнецький
та пішов.
Оркестр чужо дивився, як
виплакував скрипка
без слів,
без такту,
і тільки десь
дурна тарілка
вилязгівала:
"Що це?»
"Як це?»
А коли гелікон -
меднорожій,
спітнілий,
крикнув:
«Дура,
плакати,
витри!»-
я встав,
шатаясь, поліз через ноти,
згинаються під страхом пюпітри,
чогось крикнув:
«Боже!»,
кинувся на дерев'яну шию:
"Знаєте що, скрипка?
Ми жахливо схожі:
я ось теж
урожай -
а довести нічого не вмію!»
музиканти сміються:
«Влип як!
Прийшов до дерев'яної нареченій!
Голова!»
А мені - наплювати!
Я хороший.
"Знаєте що, скрипка?
Давайте -
житимемо разом!
А?»

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Сергій Єсєнін