перевести на:

ЧАСТИНА ПЕРША

ГЛАВА ПЕРША

За віконцем Кочкова болота ковзали вовки. Бурий ватажок потягнув носом і клацнув зубами. Примолкшая ватага почуяла добычу.

Слабкий виття і тихий панахидний переклік розбудив прікурнувшего в дуплі сосни дятла.

З чепіги з пирханням виринули два зайця і, підриваючи сніг, побігли до межам.

За коленкорову дорозі скрипів обоз; під обротов опирались вяхирь, і коні, кинув жвачку, напрянулі вуха.

З сітчастих кущів зловісно блиснули вогники і, причаївшись, погасли.

- Вовки, - змістилися висока тінь в підмісячному.

- Так, - з шумом кашлянув Притула голосу. У тихому шумі хвої чувся Морочне ушук крижаного заслону…

Ваньчок на сторожці співав пісні. Він сватав у Філіпа сестру Лімпіада і, напідпитку, хвалився своєю калиткою.

На пилянні столі в чистім графині шипіла сивуха. Філіп, опоражнівая стакан, prislonâl до носа і хліб, понюхавши, пив порослі, як мшаніной, вилиці. На ганку загавкав собака, і по слизькому катніку заскрипіли полози.

- кобила не так ліс крали, - вхопився за висіло на стіні рушницю Філіп і, стукнувши дверима, насунув лосину шапку.

У запітнілі щоки дмухнуло вітром.

Забрякало клямка ковзнула по дверях і з ИНИСТ вереском стукнула про пробою.

- Хто їде? - процідив його захриплий голос.

- Овсянніков, - коротко відповіли за возами.

- К-к!

До кружевеющему ганку підбігаючи бородатий старий і, замахав пужалном, вказав на дорогу.

- У чапижніке, - глухо крякнув він, наздоганяючи сивого мерина.

Філіп вийшов на дорогу і впав вухом на бентежні порошні. У вусі, як шерсть, встромляли пуховітий наліт.

- Йдуть, - подзвін він рушницею по вибоїні і, вона не замкнула ганку, вбіг в хату.

Ваньчок дрімав над порожньою склянкою. На підлогу капав огірковий сік і зливався з жилкою пролитого з махотки молока.

Найпопулярніші вірші Єсеніна:


Всі вірші Сергія Єсеніна

залишити коментар